Экскурсія з Черкас - Моринці-Тальне

Рј

Головна
Чорне Азовське море
Авіа тури, авіаквитки Экскурсії з Черкас
Фото-галерея
Документы

Сертификаты

Партнери

Попередньо телефонуйте, будь ласка:
067-4730611(Київстар, Viber), 093-4730611(Life)
адреса: м.Черкаси, вул. Гагаріна 73 --->

Батьківщина Шевченка + Палац Шувалових

Екскурсійний тур Моринці + Шевченкове + Тальне

с. Моринці. 1989 року до 175-річниці з дня народження Кобзаря було відтворено дві селянські хатини: хату Якима Бойка – діда Тараса по його матері, та хату Копія, у якій півтора року жила сім’я Шевченків. З 1992 року вони ввійшли до складу історико-культурного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка”.
Хатка була вже старенька, мала всього лише три підсліпуватих віконця. Чимало зусиль доклали Шевченки, щоб навести в ній лад. Незабаром оселя була побілена, прибрана, стала красивою та охайною.
Тут засвітилася зірка, якій судилося світити крізь століття осяйним промінням. Кожен небайдужий до долі України, хто схиляється перед силою слова Шевченка, повинен відвідати місця, які наситили життєдайною енергією, наповнили вщерть душу малої дитини безмежною любов’ю до своєї Батьківщини, бажанням боротися за свободу свого народу, незважаючи ні на що.

С. Шевченкове (Керелівка). Цікавою є історія садиби, на якій пройшли дитячі роки поета. Якщо Моринці – колиска великого поета, то Керелівка – його перший життєвий вчитель.
Катерина Якимівна, мама Тараса, була працьовитою жінкою, доброю господинею, отож хатинка завжди мала ошатний, святковий вигляд.
У такій хаті з двох до чотирнадцяти літ виростав Тарас, з неї помандрував у далекі світи, взявши із собою мамину пісню, батькову науку, дідусеві розповіді. За нею сумував, до неї прагнув приїхати. Батьківська хата нагадувала про радощі й жалі, веселі та сумні дні, проведені в ній, безтурботне дитинство і гірке сирітство.
Та не тільки щасливі спогади про рідне село Керелівку мав Тарас. Щасливе дитинство закінчилося зі смертю матері. Поховати на власній садибі – таким був її заповіт. За українським звичаєм біля могили покійної – кущ калини, як символ безмежної любові і глибокої вдячності тій, котра виносила в своєму лоні дитя, давши йому глибинне і мудре, що перегуком літ і пророчими словами грітиме, обпікатиме душу, даватиме надію і укріплятиме віру у краще майбутнє України.

С. Будище. У ХІХ столітті Будище, як і інші села Тарасового дитинства, належали Павлу Васильовичу Енгельгардту. Коли говоримо про Будище, то зримо постають три старезні дуби, кожному з яких близько тисячі років. За переказами, в дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки. Неперевідна життєдайна енергетика, що струменить з величних велетнів, передалася юному Шевченкові. Тут він вперше відчув напругу тисячоліть, під могутніми плечима віковічних велетів часто знаходив прихисток.
Біля поля між селами Шевченкове і Будище височить велетень-вітряк, єдиний збережений із двадцяти восьми, які діяли у Керелівці за часів дитинства Тараса. Вітряки додавали особливого колориту українським видноколам. Біля них подорожні відпочивали, по них відмірювали дорогу. Будували вітряки обіч доріг, у полі чи на пагорбах за селом, поодинці або групами, інколи до кількох десятків разом. Всі деталі вітряка виготовлялися з дерева й без жодного цвяха. Взагалі вітряки відрізнялися за будовою, були найрізноманітнішої форми: в такий спосіб кожен майстер намагався увічнити своє небуденне мистецтво. Внуки Тараса Шевченка по брату Микиті Петро та Прокіп були мірошниками.

Тальне. Містечко вабить туристів з усієї України мальовничими пейзажами та багатою історією. Мисливський палац гра́фа Шувалова — садиба, замок, збудований в стилі французького Ренесансу для нащадків російської аристократії голландським архітектором в 1893—1903 роках.
Замок має 3 башти, одна з яких напівбашта, з балконом, прикрашена шуваловським гербом. Тут також є фахверк; парадний, ренесансно-пишний вхід поруч з шале-фахверковим шматком; ліпнина; романтичні дахи, вкриті черепицею; флюгер.
Архітектурне оформлення споруди мінімалістичне: фасади з ритмічно розташованими прямокутними вікнами завершуються карнизами складного профілю. Декорація інформує про функціональні вузли замку: головний вхід обламлений вухастим налічником та напівкруглим сандриком з мушлею і тимпані.
Внутрішнє планування мішане: є велика зала по центру, анфілада житлових приміщень в північній частині та ізольована південна частина.
Садиба та замок нині є частиною Тальнівського парку – парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Програма туру:

07:30 - виїзд з м.Черкаси;
08:00 - виїзд з м.Сміла;
10:00 - 11:30 (орієнтовно) екскурсія в с. Моринці ;
12:00 - 13:30 (орієнтвно) екскурсія в с. Шевченкове.
14:00 - 14:30 (орієнтовно) відвідування дуба Шевченка та Голандського вітряка в с. Будище.
14:30 - 15:30 вільний час на обід.
16:30 - 18:30 екскурсія до мисливського палацу Шувалових.
18:30 - Виїзд додому;
21:00 - орієнтовно повернення в м. Черкаси.

У вартість входить:

проїзд,

страховка,

екскурсійний супровід;

У вартість не входить:

вхідні квитки та екскурсійне обслуговування в музеях,

особисті витрати.

	с. Моринці. 1989 року до 175-річниці з дня народження Кобзаря було відтворено дві селянські хатини: хату Якима Бойка – діда Тараса по його матері, та хату Копія, у якій півтора року жила сім’я Шевченків. З 1992 року вони ввійшли до складу історико-культурного заповідника „Батьківщина Тараса Шевченка”. Хатка була вже старенька, мала всього лише три підсліпуватих віконця. Чимало зусиль доклали Шевченки, щоб навести в ній лад. Незабаром оселя була побілена, прибрана, стала красивою та охайною. Тут засвітилася зірка, якій судилося світити крізь століття осяйним промінням. Кожен небайдужий до долі України, хто схиляється перед силою слова Шевченка, повинен відвідати місця, які наситили життєдайною енергією, наповнили вщерть душу малої дитини безмежною любов’ю до своєї Батьківщини, бажанням боротися за свободу свого народу, незважаючи ні на що.
	С. Шевченкове (Керелівка). Цікавою є історія садиби, на якій пройшли дитячі роки поета. Якщо Моринці – колиска великого поета, то Керелівка – його перший життєвий вчитель. Катерина Якимівна, мама Тараса, була працьовитою жінкою, доброю господинею, отож хатинка завжди мала ошатний, святковий вигляд. У такій хаті з двох до чотирнадцяти літ виростав Тарас, з неї помандрував у далекі світи, взявши із собою мамину пісню, батькову науку, дідусеві розповіді. За нею сумував, до неї прагнув приїхати. Батьківська хата нагадувала про радощі й жалі, веселі та сумні дні, проведені в ній, безтурботне дитинство і гірке сирітство. Та не тільки щасливі спогади про рідне село Керелівку мав Тарас. Щасливе дитинство закінчилося зі смертю матері. Поховати на власній садибі – таким був її заповіт. За українським звичаєм біля могили покійної – кущ калини, як символ безмежної любові і глибокої вдячності тій, котра виносила в своєму лоні дитя, давши йому глибинне і мудре, що перегуком літ і пророчими словами грітиме, обпікатиме душу, даватиме надію і укріплятиме віру у краще майбутнє України.
	С. Будище. У ХІХ столітті Будище, як і інші села Тарасового дитинства, належали Павлу Васильовичу Енгельгардту. Коли говоримо про Будище, то зримо постають три старезні дуби, кожному з яких близько тисячі років. За переказами, в дуплі одного з них Тарас ховав свої малюнки. Неперевідна життєдайна енергетика, що струменить з величних велетнів, передалася юному Шевченкові. Тут він вперше відчув напругу тисячоліть, під могутніми плечима віковічних велетів часто знаходив прихисток. Біля поля між селами Шевченкове і Будище височить велетень-вітряк, єдиний збережений із двадцяти восьми, які діяли у Керелівці за часів дитинства Тараса. Вітряки додавали особливого колориту українським видноколам. Біля них подорожні відпочивали, по них відмірювали дорогу. Будували вітряки обіч доріг, у полі чи на пагорбах за селом, поодинці або групами, інколи до кількох десятків разом. Всі деталі вітряка виготовлялися з дерева й без жодного цвяха. Взагалі вітряки відрізнялися за будовою, були найрізноманітнішої форми: в такий спосіб кожен майстер намагався увічнити своє небуденне мистецтво. Внуки Тараса Шевченка по брату Микиті Петро та Прокіп були мірошниками.
	Тальне. Містечко вабить туристів з усієї України мальовничими пейзажами та багатою історією. Мисливський палац гра́фа Шувалова — садиба, замок, збудований в стилі французького Ренесансу для нащадків російської аристократії голландським архітектором в 1893—1903 роках. Замок має 3 башти, одна з яких напівбашта, з балконом, прикрашена шуваловським гербом. Тут також є фахверк; парадний, ренесансно-пишний вхід поруч з шале-фахверковим шматком; ліпнина; романтичні дахи, вкриті черепицею; флюгер. Архітектурне оформлення споруди мінімалістичне: фасади з ритмічно розташованими прямокутними вікнами завершуються карнизами складного профілю. Декорація інформує про функціональні вузли замку: головний вхід обламлений вухастим налічником та напівкруглим сандриком з мушлею і тимпані. Внутрішнє планування мішане: є велика зала по центру, анфілада житлових приміщень в північній частині та ізольована південна частина. Садиба та замок нині є частиною Тальнівського парку – парку-пам'ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.